лазня

1. Приміщення або споруда, призначені для миття тіла при одночасній дії води і гарячого повітря або пару. У різні часи та у різних народів споруди відзначалися об'ємно-просторовим вирішенням і характером оформлення. Самим відомими вважаються:

лазня римлян — докл. див. терми.

лазня російська — дерев'яна будівля у вигляді зрубу-п'ятистінку. Важливою частиною будівлі була піч (муровану називали коминком, з чавунним боєм — чугункою), а також дерев'яний "полок" з приступами й підголівником, на якому парилися. Перед основним приміщенням влаштовувався передбанник.

лазня турецька — купольна споруда, яка відзначалася в період розквіту Оттоманської імперії складною композицією і пишністю декоративних форм. Про розпланувальну структуру докл. див. хаммам.

Крім Л., форми яких зумовлювалися історичними і національними традиціями, типологічно відрізнялися:

лазня біла — дерев'яна, яка обігрівалась піччю і забезпечувалася трубою для відведення диму.

лазня холодна — парковий павільйон для попереднього миття, або приміщення у Л., призначене для миття.

2. Спуск у підпілля під хатою, влаштований з голбця.

3. Товста дошка або колода з врубками, які слугують сходинками (порівн. сходня).